“Darum reiche mir nun, bis oben an von des Rheines

Warmen Bergen mit Wein reiche den Becher gefüllt!

Daß ich den Göttern zuerst und Angedenken der Helden

Trinke, der Schiffer, und dann eures, ihr Trautesten! auch”

“Der Wanderer” Johann Hölderlin

“Отже, дай мені зараз, о Рейне,

З теплих гір твоїх, повний келих вина!

Щоби я за Богів та Героїв випив спочатку,

І потім Кохані, за Вас!”

“Мандрівник” Йоганн Гельдерлін

Фото: “Українська мить”

Ми працюємо заради них
Довідник

Фото: "UkrPress.info"

Зростання чи консервація бідності?

Оксана Продан Feb. 25, 2018

Чому українці не відчувають покращання в результаті росту валового внутрішнього продукту?

Статистика свідчить, що українська економіка начебто виходить із кризи. У 2017 році наш валовий внутрішній продукт збільшився на 2,2% - повідомляє Оксана Продан. У 2018 році очікується прискорення економічного зростання до 3,4%. Формально ми на правильному шляху, але чи варто тішити себе ілюзіями і продовжувати жонглювати традиційними макроекономічними показниками? Можливо, правильніше було б оцінити стан української економіки з точки зору звичайної людини? Я категорично за другий підхід.

Наприкінці 2017 року GfK Ukraine на замовлення Міжнародного республіканського інституту провело цікаве дослідження. Зокрема, автори поставили респондентам питання, як змінилося економічне становище в Україні за останні 12 місяців. Лише 1% респондентів вважає, що воно значно поліпшилося, і 5% — дещо поліпшилося. Натомість 66% переконані, що економічне становище в Україні або дещо погіршилося, або значно погіршилося. Хтось скаже, що українці просто люблять "розганяти зраду". Гаразд, ось ще одне дослідження для балансу.

Під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі був оприлюднений Індекс інклюзивного розвитку економіки. Крім ВВП, індекс враховує одинадцять параметрів. Серед них — зайнятість населення, продуктивність праці, очікувана тривалість життя, розрив між бідними та багатими, рівень бідності. На думку провідних економістів, цей індекс — більш сучасна альтернатива оцінки економіки, ніж ВПП. У цьому рейтингу Україна розташувалася на 49-му місці, нижче за Монголію, Гондурас, Пакистан і Танзанію.

Лише для скорочення розриву з розвиненими країнами українська економіка повинна зростати щонайменше на 7-10% щороку протягом тривалого періоду. Темпи росту ВПП на 2-3% — консервація бідності, а не підвищення рівня життя.

За розрахунками експертів "Економічного дискусійного клубу", щоб мати економічну можливість встановити мінімальну зарплату на рівні Болгарії — однієї з найбідніших країн ЄС, нам необхідно наростити ВВП принаймні утричі. За умови збереження нинішніх темпів розвитку економіки у нас на це підуть десятки років. Можливо, й більше, адже світ у цей час не стоятиме на місці. Так, у 2017 році темпи росту світової економіки становили 3,7%, і очікується, що у 2018-2019 роках цей показник збільшиться до 3,9%.

Як не залишитися на узбіччі світової економіки?

По-перше, створити максимально сприятливе середовище для конкуренції та підприємництва. Медіа знову звертають увагу, що для власного кіоску з продажу кави потрібно зібрати 53 документи. Справді, український чиновник досі переважно створює перепони для приватної ініціативи, ніж допомагає платникам податків. Варто відмовитися від розтягнутої на десятиліття дерегуляції і одним рішенням запустити європейську систему регулювання економіки, як пропонує проект 3766.

По-друге, захистити право приватної власності через судову реформу, через невідворотність покарання рейдерів. Восени 2016 року нам вдалося ухвалити антирейдерський закон, але це лише частина роботи із залучення інвестицій. У 2017 році іноземні інвестори вклали в Україну 2,3 млрд дол, але це крихти порівняно із сусідніми країнами. Для зростання потрібно на порядок більше.

По-третє, вкладати кошти в національне виробництво, в сучасні технології та економіку знань. У сучасному світі виграє той, хто володіє новими технологіями і створює готові продукти. Програє той, хто робить ставку на сировину. Щоб не перетворитися на сировинний придаток і ринок збуту імпортних товарів, ми просто зобов'язані зробити ставку на Made in Ukraine.

Важливо приборкати апетити чиновників в управлінні державною власністю, в податковій та митній політиці, у співпраці з МВФ. Наведу приклад. Щоб посилити власні позиції і продовжити перебування у владі, урядовці наприкінці 2016 року ухвалили рішення про дворазове підвищення мінімальної зарплати. Громадськість та економісти попереджали, що це принесе більше шкоди, ніж користі. Підвищувати мінімальну зарплату потрібно, але поступово, оскільки після її підвищення зросло податкове навантаження на малий і середній бізнес. Чиновники проігнорували попередження. У підсумку різко зросли ціни, а частина підприємців припинила роботу. Згадую про це, бо зовсім скоро президентські та парламентські вибори. Не можна допустити аукціону небаченої щедрості у виконанні наших політиків, бо це відкине країну назад.

Українську економіку можна порівняти з людиною, яка після тривалої хвороби повертається до життя. Вона ще зовсім квола, її імунітет слабкий, і будь-який вірус може суттєво нашкодити здоров'ю. Щоб хворий одужав, потрібне комплексне оперативне втручання, бо половинчасті рішення лише віддалять трагічний фінал.