Фото: "Pixabay"

Від Ванкувера до Гуанчжоу – досвід українців, які жили за кордоном і чомусь повернулись назад

Наталія Шимків Feb. 5, 2021

Вадим Демедес 25 років, програміст

Джерело: The Village Україна

У 23 роки переїхав працювати програмістом у Канаду. Потрапив на роботу випадково: опублікував на GitHub [соціальна мережа для програмістів – ред.] проєкт суто для внутрішнього користування. Це побачив один із менеджерів канадської фірми й запросив мене в команду. Жив у Ванкувері, працював, усе ніби було добре, але мені було дискомфортно. Усі родичі постійно мене запитують, чому повернувся, і для них уже є готова відповідь: «Високі податки, життя в кредит, інший менталітет».

Канада інфраструктурно та технологічно набагато розвинутіша, а мені бракувало свого середовища. За такими простими речами я погнався назад. Повернувся в лютому цього року, якраз встиг до карантину. Коли вилітав з Ванкувера, було лише два випадки з коронавірусом, за кілька тижнів закрили все місто. Несвідомо ухвалив дуже вчасне рішення та продовжую працювати на ту ж канадську компанію, але тепер уже зі своєї кімнати.

Даша Філатова 24 роки, маркетологиня

Чотири роки тому я поїхала з хлопцем у Польщу. Спробувала себе в проєкті рекламного стартапу. Недовго там попрацювала й переїхала до Берліна працювати маркетологом в Adidas. Потрапила в компанію через знайомого з Києва, який працював в українському філіалі фірми. Майже рік пропрацювала в німецькому офісі Adidas. Команда розмовляла англійською, займалася маркетингом. Однак мені там не давали креативити й через те, що моїм завданням було, грубо кажучи, слідкувати, щоб кросівки красиво стояли на вітрині, я звільнилася. У 2018-му повернулася до Києва.

Увесь закордонний досвід показав, що в Україні для мене є більше перспектив і тут мені цікавіше працювати. Я переоцінила всю креативну сферу, за час життя там більше розвинулися комунікативні навички: хочеш-не хочеш, а доводилося заводити нові знайомства та спілкуватися з людьми.

Після повернення до Києва працювала в SMM-команді «Хлебного», Holy Burger, «Молодість», Kyiv Food Market, «Уличная еда». Зараз займаюся Bro Market, паралельно на фрилансі в консалтингу.

Михайло Рожков 28 років, джуніор продакт менеджер в IT-компанії Appflame

У Китаї працював учителем англійської для студентів і дітей. Через пів року зрозумів, що мені там не комфортно й треба їхати кудись далі. Купив квиток у Берлін. Там одразу потрапив на прайд і закохався в це місто. Після Китаю, де не було ні фейсбуку, ні інстаграму, Берлін здався мені повним свободи. Прожив там два місяці, витратив усі збереження та не знайшов ані роботи, ані квартири, тому повернувся в Китай. В Україну без грошей їхати не хотів, але тут відбуваються багато цікавих подій, які йдуть повз мене. Відчуття того, що це круто десь там, а ти такий крутий, десь далеко – розривало. Я купив свій зворотний квиток з Гуанчжоу до Києва за рік до рейсу, у серпні 2018-го. Тоді я розумів, що більше не повернуся назад жити, тільки як турист.

Коли повернувся, спочатку тусив з друзями та відновлював здоров’я, а потім знайшов роботу в IT-компанії. Спеціально нічого не шукав, але завдяки своєму резюме тут одразу запропонували оффер. Усе ніби круто, але досвід життя за кордоном радше заважає, ніж допомагає. Важко стримувати себе, коли стикаєшся з тупістю чи рагулізмом. Те, що мені реально допомагає зараз у житті в Києві, – це розуміння, що світ не має кордонів.

Олександр Дзюба 43 роки, засновник технологічної компанії Lucid Reality Labs

Поїхав вивчати Leadership for Sustainability [лідерство за сталий розвиток]. Магістерка тривала рік, паралельно продовжував готуватися та склав GMAT й отримав підтвердження від Hult International Business School на МВА. Головний кампус розташований у Бостоні, але в нас була можливість обрати місце навчання в п’яти країнах світу. Обрав 8 місяців навчання в Шанхаї, а 4 – у Лондоні. Уже тоді паралельно працював у консалтингових компаніях аналітиком і займався дослідженням ринку.

Шанхай – величезний мегаполіс, але менталітет людей дуже відрізняється. Здавалося, що технології значно випереджають еволюційний культурний розвиток населення. Потім був Лондон, настільки полюбив це місто, що навіть не пам’ятаю жодного дощу. Мав пропозиції для роботи в Британії, але оформити в тій інвестиційній компанії мене як громадянина України не змогли. Пояснювали, що можуть офіційно оформити лише якщо в конкурсі не буде кандидатів з Великої Британії чи країн ЄС. Паралельно мені запропонувала роботу британська інвестиційна компанія, яка будувала готелі в Дубай. Я переїхав туди в 2013-му й пропрацював до липня 2014-го.

Завжди хотів робити щось технологічне та на довгострокову перспективу, а не те, що на хайпі. Зрозумів, що доповнена (AR), віртуальна реальності (VR) і штучний інтелект (AI) – це буде революція, що змінить життя людства, як колись це зробив інтернет чи перший смартфон. У 2016-му переїхав до Києва й заснував компанію Lucid Reality Labs. Створюємо унікальні AR / VR рішення для топових західних компаній і брендів. З останнього працюємо з американською компанією Medtronic, створили для них першу у світі VR-симуляцію процесу інтубації пацієнта [спосіб підключення вентиляції легень – ред.]. Ми відкрили операційну кімнату, пацієнтів і всі пристрої, які потрібні для проведення операції для штучного дихання.

Багато хто мріє про мегаполіси: Лондон, Дубай чи Шанхай – там цікаво побувати. Я бачу, що справжні можливості є саме в Україні. Досвід життя за кордоном допоміг сформувати глобальне бачення й розуміння світових трендів, дозволив розмовляти з партнерами з усього світу однією мовою та створювати технології майбутнього тут.

Катерина Захараш 30 років, маркетинг-директорка та в.о. digital-директора L’Oreal Україна, підрозділ масового попиту

У L’Oreal я майже дев’ять років, з них півтора працювала в головному офісі в Парижі. У травні 2017-го мене туди запросили розробляти маркетинг-стратегії для компанії в країнах Східної Європи. Ти постійно в контакті з людьми – такими «великими шишками» з різних країн і культур, що цікаво, проте це також своєрідний виклик. Позиція доволі транзитна й передбачає, що в будь-якому разі треба кудись рухатися далі. Або на вищу позицію у своїй чи іншій країні, або ж продовжувати працювати в головному офісі, проте це також доволі тимчасово.

Коли приїжджаєш до Парижа, то почуваєшся маленькою людиною у великій машині. Не відчуваєш свого авторитету, важливості, парижани дружать зі своїми, а ти майже завжди будеш спілкуватися з тими, хто також приїхав за експат-контрактом. В Україні я маю команду й можу втілювати всі свої ідеї. У моєму підпорядкуванні зараз такі бренди категорії догляду за обличчям і тілом: L'Oreal Paris, Garnier, Mixa, Men Expert.


Довідник